Історія села Хорішки

Назва села Хорішки, за деякими легендами та розповідями, походить від імені козака Хорішко, який разом з козаками Юрком та Мануйлом  шукаючи  нових земель,  знайшов це місце і на ньому заснував село Хорішки. Так ця легенда передаєтеся від покоління до покоління.

Вперше Хорішки згадуються в документах 1600 року, мали 50 хат і належали польським шляхтичам Ліщинським, В 1625 році їх купили Немиричі за 200 тис. польських злотих. З 1648 року Хорішки ввійшли до складу Говтвянської сотні Миргородського полку. Належали Юрію Немиричу — українському магнату, козацькому полковнику.

В 1691 році — говтвянським сотником призначили М. І. Остроградського, який захопив частину земель з Хорішками. За переписом 1726 року у Хорішках Говтвянської сотні Миргородського полку налічувалося 112 дворів посполитих. У 1729 році — 107 дворів. З 1745 року Хорішки належали Миргородському полковому обозному Федору Москову. З 1659 по 1764 роки — входили до складу Полтавського полку, а з 1764 по 1784 роки — Новосанжарського повіту Новоросійської губернії. У 1781 році Хорішки налічували 188 хат, у т. ч. виборних козаків — 72 чол., козаків-підпомічників — 12 чол., посполитих — 104 чол. З 1784 по 1796 роки Хорішки — Катеринославського намісництва, з 1796 по 1802 роки — Говтвянського повіту Малоросійської губернії, а з 1802 року — Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Хорішки, записані як козацьке поселення, були володінням підполковниці Г. І. Сушкової.

У селі діяли кінний завод донської породи, великої рогатої худоби — угорської та волоської, а також овечий завод. Тут же були кінний завод місцевої та англійської породи і завод великої рогатої худоби угорської та волоської порід титулярного радника Федора Маслова (можливо, Москова). За переписом 1859 року Хорішки мали 390 дворів, 3549 жителів. Тут знаходилося волосне правління, відбувався один ярмарок на рік. Після селянської реформи 1861 року, у березні 1862 року, хорішківці відмовилися підписати уставні грамоти в маєтках поміщиків Сушкова та Потоцького. У зв'язку з цим мировий посередник просив вислати в Хорішки два ескадрони солдатів. У 1882 році на кошти Г. І. Сушкової споруджена мурована Миколаївська церква з окремою дерев’яною дзвіницею.

За переписом 1900 року у Хорішках, Хорішківської волості Кобеляцького повіту знаходилася козацька сільська громада, до якої входили також козаки прилеглих хуторів, 567 дворів, 4067 жителів, церковна бібліотека, дві церковнопарафіяльні школи та одна земська. У користуванні громади було озеро. Відбувалося 2 ярмарки на рік.З початку революції з 1905 по 1907 років, у Хорішках проводять активну антиурядову агітацію серед селян К. Ф. Стешенко, який до 1905 року працював у Полтавських залізничних майстернях, звідки був звільнений за революційну діяльність і, повернувшись додому, працював слюсарем в економії Потоцьких поблизу Хорішок, а також місцеві жителі Д. Г. Маляров, Я. Д. Харченко та інші.

У лютому 1905 року пристав Кобеляцького повіту повідомив, що в Хорішках поширювалися листівки РСДРП. У зв'язку з оголошенням царського маніфесту 17 жовтня 1905 року в Хорішках відбулися багатолюдні мітинги, зібралося близько 500 жителів. Революційні заворушення у селі було придушено за допомогою поліції та військових частин. У серпні 1907 року поліція в жителя Хорішок Ф. К. Голобородька виявила підпільну друкарню, де друкувалися листівки. На 1910 рік у Хорішках (з хутором Гончарівки) — мали 286 дворів і 1574 жителів, був млин з паровим двигуном. Частина населення займалася ремеслами.

У серпні — вересні 1917 року селяни Хорішки разом з селянами Бригадирівки самовільно захопили 97 десятин землі Козельщинського Різдвяно-Богородицького жіночого монастиря. Радянську владу проголошено в січні 1918 року. У квітні того ж року село захопили німецько-австрійські окупанти. Колишній боєць одного з червоногвардійських загонів В. Г. Литовченко створив підпільну групу, а у травні організував партизанський загін з 130 чоловік, який розгромив ворожий підрозділ. У 1921 році організувався комсомольський осередок, який очолив В. Бистров. Наступного року створено клуб, при якому діяв драмгурток. З 1923 року Хорішки віднесено до Бригадирівського району Кременчуцького округу.

За даними на 1926 рік у Хорішках — 324 двори, 1515 жителів. До складу сільради входили хутори Десятини, Костівка, Нижня Вакулівка, Пашенівка, Поділ та однойменний хутір Хорішки. У лютому 1931 року буряко-виробниче кооперативне товариство реорганізоване у сільськогосподарську артіль «Єдиний шлях». У 1932—1933 роках внаслідок голоду населення зменшилося на кілька сот чоловік. У 1936 році організовано Хорішківську МТС, перші 33 трактори якої вийшли на поля весною 1937 року. У селі діяли паровий млин, олійниця. Працювали лікарня, середня школа, клуб, бібліотека.

У період німецько-фашистської окупації 1941—1943 років, гітлерівці стратили 4 жителі села, одного з них спалили живим. Вивезли на примусові роботи до Німеччини 73 чоловік, спалили колгоспні будівлі, і 495 хат жителів села.

В 1959 Хорішківську і Юрківську сільради об'єднано в одну — Хорішківську з центром у Хорішках. У 1958 році Хорішківську МТС реорганізовано в РТС, а з червня 1961 року — у відділення «Сільгосптехніки». 

У Хорішках була центральна садиба колгоспу «Перемога» (зерново-буряко-тваринницького напряму), і діяли на той час млин і олійниця, ремонтна майстерня Козельщинського РТП, заготпункт, дільниця РЕС. Відділення зв'язку, АТС, радіовузол, відділення Ощадбанку, середня школа, дільнична лікарня, ветеринарна дільниця, дитсадок «Сонечко», будинок культури на 450 місць із постійно діючою кіноустановкою та спортзалом, бібліотека (15,4 тисяч одиниць збірки), будинок побуту, сільський історико-краєзнавчий музей. На 1990 рік у Хорішках проживало 929 чоловік.

В околицях села Хорішки простягається на 7 км вздовж річки Псьол — ландшафтний заказник місцевого значення «Хорішки», який є одним з найбільших в Козельщинському району, площею понад 700 га. В с. Пашенівка.

Персоналії

Михайло Васильович Остроградський - всесвітньо відомий вчений математик-механік, академік, який народився і похований в селі Пашенівка був обраний членом-кореспондентом Паризької Академії наук, членом Американської, Римської та інших академій і наукових товариств.

Протопопов Віктор Павлович  -  психіатр, академік АН УРСР. Народився в селі Юрки Хорішківської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії (нині Козельщинський район, Полтавська область, Україна). З 1921 року - професор кафедри психіатрії Пермського Університету.

Волко́вич Анна Маркія́нівна - лікарка Хорішківської волосної земської лікарні, громадський діяч, ініціатор та організатор створення осередку Всеросійської Селянської спілки в Хорішківській волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії в період революції 1905-1907 років.

Старицький Володимир Ісидорович – доктор філософії народився у селі Юрки Полтавської області в родині нащадків старокиївських князів. У роки війни працював у редакції окупаційної газети «Голос Полтавщини».

Андрі́й Дани́лович Скаба́ - уродженець села Хорішки, український радянський партійний і державний діяч, історик. Дійсний член АН УРСР. Був редактором обласної газети «Соціалістична Харківщина».
Різенко  Іван Миколайович -Хоровий диригент, педагог, громадський діяч, уродженець села Хорішки. Був одним із фундаторів Українського клубу.

Антонін (в миру - Олександр Андрійович Грановський) - єпископ Російської православної церкви, єпископ Владикавказький і Моздокский, в миру (Олександр Грановський), уродженець села Хорішки. 

У Хорішківській середній школі навчалися письменники — у 20-х роках Д. М. Косарик-Коваленко, Олесь Гончар, який народився у селі Юрки, Козельщинського району, а працював і помер в Німеччині.

Пам'ятні місця

У Хорішківській ЗОШ І-ІІІ ст. діє кімната-музей вченого М.В. Остроградського, де всі бажаючі можуть дізнатися більше про всесвітньовідомого земляка, що прославив наш Припсільський край на весь світ.

У Хорішках є меморіальний комплекс — братська могила радянських воїнів, які загинули при обороні 1941-го і визволенні 1943-го років села від гітлерівців, та пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли (145 чоловік) на фронтах Великої Вітчизняної війни (1957 р.).

На сільському кладовищі в 1957 році встановлено обеліск на братській могилі борців, полеглих 1919-1920 р.р.